ПОЗИТИВ ТА НЕГАТИВ

- Володимиру Васильовичу, як би ви оцінили стан українського волейболу у рік його 20-річчя його незалежності?

- Хотілось, щоб було краще. Наприклад, щоб на міжнародній арені результати були більш високими. Але є об’єктивні труднощі, які заважають цьому – і фінансові проблеми, і відтік гравців за кордон, і нестабільна економічна ситуація в країні. Клуби періодично лихоманить. Ось в цьому році ми втратили одеську чоловічу команду, яка має великі традиції. Зараз є вірогідність, що покине небосхил українського волейболу одна з найтитулованіших команд країни черкаський «Круг» - спонсор відмовився від її фінансування. На найближчий тур в Тернопіль черкащанки не виїжджають.

- Які міста ви могли б відзначити в позитивному плані?

- Є великий інтерес в Южному, де зацікавились жіночим волейболом, отримали результат та мають бажання його розвивати. Харків – традиційно волейбольне місце, столиця чоловічого волейболу України. Волейбольне господарство там створювалося ще в 70-80-і роки, а сьогодні за допомогою Південної залізниці модернізується. Зацікавлені в розвитку чоловічої волейбольної команди у Хмельницькому – стабільна фінансова ситуація на радіотехнічному заводі «Новатор» дозволяє спокійно займатись улюбленою справою. На доброму рівні фінансова забезпеченість у «Кримсоді», а також у так би мовити її філіалах - сумських командах – «Хімпром-СумДУ» та «Хімпром-Універ-2». В Луцьку жіноча команда напряму патронується губернатором, і сьогодні цей колектив лідер чемпіонату. Це я відзначив команди, в яких немає матеріальних проблем, у інших колективах – вони мають місце.

- Хотілося б щоб ви зупинилися на зникненні чоловічої команди Одеси?

- До цього, нажаль, все йшло останні роки. Одеса – можна казати, одна з колискових волейболу на теренах СРСР. Деякі джерела повідомляють, що моряки грали волейбол в цьому місті ще на початку 20-го сторіччя. Одеська команда була у свій час однією з провідних у Радянському Союзі, дала світу чотирьох олімпійських чемпіонів – Георгія Мондзолевського, Едуарда Сибірякова, Віктора Михальчука та Євгена Лапінського. Цією командою був вихований у 80-рокі Олександр Сорокалєт. Останні роки колективом майже ніхто не займався, вона існувала завдяки власній ініціативи окремих людей. Взагалі дуже дивно, що в місті, яке має непогані економічні можливості, нікому немає діла до чоловічого волейболу.

Нажаль, це не перший випадок за час проведення чемпіонатів України втрати колективів із сильними традиціями. Згадайте донецький «Шахтар» - останнього чемпіона СРСР, луганське «Динамо» - ці команди були лідерами українського волейболу на початку 90-х років.

- Що, на ваш погляд, треба зробити, щоб змінити таку ситуацію у волейболі?

- Розпочнемо з того, що в багатьох країнах національна збірна - це прерогатива держави, яка робить замовлення на участь в великих міжнародних змаганнях, зокрема Олімпійських іграх та Чемпіонаті Світу, виділяє під ці задачі кошти. У нас ситуація така, що збірна - це особиста справа Федерації. Виходить така себе перевернута піраміда. Федерація повинна розвивати вид спорту і брати на себе обов’язки по виконанню задач. А держава дивиться: якщо підходить їм зайняте місце – є фінансування, як що ні – немає. Сьогодні від нас потребують лише потрапляння на Олімпійські ігри. Але в них беруть участь лише 12 команд, і виконати цю задачу майже нереально.

Ми намагаємося самі спланувати результат та участь збірних в тих, чи інших змаганнях, тому що, знаємо: це наш завтрашній день. Гравцям треба обов’язково дати необхідний міжнародний досвід, щоб це принесло результат в подальшому – результат, який міг би зацікавити державу. Зрозуміло, волейбол це ігровий, і достатньо затратний вид спорту, але, наприклад, хокей, який потребує набагато більшого фінансування, отримує його, тому що користується любов’ю можновладців.

- Хоча волейбол має набагато більші традиції…

- Так, до того волейбол – всенародна гра, яка користується популярністю та розвивається на самих різних рівнях – школах, училищах, вузах. Якихось спеціальних умов для розвитку він не потребує.

ВСІМ ЗА МОЖЛИВОСТЯМИ

- Ось перший президент ФВУ Валерій Ходєєв говорить, що на початку 90-х було близько 80-ти команд, а зараз їх дуже мало. Але тоді не проводили дитячу, студентську та аматорські ліги - всі, хто бажав, грав у змаганнях команд майстрів, зокрема у першій та другій лігах. Ми промоніторили цей пласт та прийшли до висновку, якщо команди слабкі, але бажають грати, значить потрібно створити їм умови для змагань.

Наприклад, якщо у 90-х роках дитячі команди грали у другій лізі, зараз вони мають свій календар та змагаються зі своїми ровесниками, отримуючи при цьому певний досвід – ігор, переїздів та взагалі досвід самостійного життя. Близько 40 аматорських та студентських приймають участь у змаганнях, які проводить Федерація. Так, ми зменшили кількість команд майстрів, але, на мій погляд, у лігових змаганнях повинні брати участь команди, де гравці мають принаймні напівпрофесіональний статус, щоб він вже міг отримувати якусь зарплату за волейбол. А не так, щоб у змаганнях команд майстрів грав, наприклад, якійсь працівник. Повинно бути чітке розмежування. Якщо людина має бажання грати волейбол на професійному рівні, він повинен грати вже у команд майстрів, якщо ні – для цього є аматорські змагання, а для студентів – студентська ліга. Тому ми й розвели ці змагання, кожному, як говорять, за його можливостями.

ДИТЯЧИЙ ВОЛЕЙБОЛ

- Як в країні розвивається дитячий волейбол?

- Після розвалу СРСР нам досталася система підготовки дітей, у кожному регіоні ми мали дитячу-юнацьку школу, де було відділення волейболу. І ми їх не втратили, але їх треба розвивати. Сьогодні ці школи не мають коштів на змагальну діяльність, тільки на зарплатню тренерам. Тож немає можливості командам конкурувати між собою. Це ж не індивідуальний вид спорту, це команда, яку ще потрібно зліпити та дати їй можливість зігратися. При участі у змаганнях, чи спарингах, і гравці, і тренери можуть оцінити роботи, яка була зроблена. Подивившись на таку ситуацію, ми підтягнули під деякі школи клуби, щоб обидві сторони мали зацікавленість. Між клубами та школа укладаються відповідні договори. Клуб вкладає грошів в школу, а спортсмен знає, що після її закінчення він матиме можливість у чемпіонаті України. Крім того, клуб може надавати школам так би мовити шефську допомогу – командирувати на змагання, покупати екіпіровку. А якщо ця юнацька команда посяде призове місце на серйозному старті, вона, як на мене, може вже розраховувати на увагу збоку державних організацій.

ОЛІМПІАДА-2012. ЖІНКИ

- Користуючись випадком, не можу не задати кілька питань стосовно виступів наших команд на міжнародній арені. По-перше, збірні. Жіноча збірна Україна вже завершила боротьбу за олімпійську путівку. Як би ви оцінили її виступ?

- На перший етап відбору команда їхала вже після нокаутуючого удару, який вона отримала на чемпіонаті Європи. Від цього й настрій не дуже гарний. Турнір проводився лише через місяць після чемпіонату Європи, і хочеш-не хочеш, команда виступає на ньому за накатом – позитивним, чи негативним. Тож в даному випадку дуже тяжко було підняти команду з такого стану. До того ж деякі спортсменки вирішили підлікуватися до ігор чемпіонату, і команда відправилася до Азербайджану в наполовину оновленому складі. І так задача була дуже складною, а після цього вона ще більше ускладнилась. І правильно говорив Володимир Бузаєв, що за тиждень нову команду не підготовиш – це нездійсненна задача. У підсумку команда виступила в силу своїх можливостей. Дещо слабше були угорки, інші – команди добротного середнього європейського рівня, з якими на нинішньому етапі ми боротися не змогли – волейболістки в більшості своїй не мали серйозного міжнародного досвіду.

ОЛІМПІАДА-2012. ЧОЛОВІКИ

- 22 листопада боротьбу за олімпійську путівку розпочинає чоловіча збірна. Як ви розцінюєте її шанси?

- В хорватській групі, де виступає наша команда, немає яскраво виражених фаворитів. У Голландії, наскільки я розумію, має місто криза складу, зараз будується нова команда. Фінська збірна постійно грає у фінальній частині чемпіонат Європи. Ці команди можуть стати суперниками українців у півфіналі, якщо наша збірна туди потрапить. Словенці та португальці не дуже високі, але технічні, ігрові волейболісти, добре діють у захисті та прийомі. Можливо їм не вистачає на якомусь рівні високого блоку, високих нападників, які є, скажімо, в командах Росії, Польщі, Болгарії, але якості, якими вони наділені використовують у повному обсязі. Гадаю, що стане в нагоді досвід, який отримують у відкритому чемпіонаті Росії гравці «Локомотиву», а ця команда, як ви знаєте, є базовою для збірної. Тому, гадаю, повинні виходити до фіналу цього турніру.

ЄВРОКУБКИ

- Гадаю, що в «Локомотива» непогані шанси пройти далі і в Кубку виклику ЄКВ, куди він перейшов після вильоту з Кубку ЄКВ. Як оціните євро кубкові перспективи жіночих колективів - «Хіміка», «Джінестри»  та «Сєверодончанки»?

- Безумовно, найбільш серйозний жереб випав чемпіону країни – бронзовий призер минулого чемпіонату Німеччини, а зараз лідер внутрішньої першості «Роте Рабен». З іншого боку, найсильнішій нашій команді і суперник відповідний. «Джінестра» зустрінеться зі шведським «Катрінехольмом». Швеція ніколи не була волейбольною країною, тож гадаю, що одеській команді по силам, навіть в складній кадровій ситуації, пройти цього суперника. Вважаю, що і «Сєверодончанка» сильніша за словенську команду.

ЖІНОЧА ЗБІРНА

- Наступний рік – рік відбору на чемпіонат Європи. В якому, ви гадаєте, виді предстане жіноча збірна в 2011-му?

- Так, ми не відкладаємо це питання, адже вже у вересні розпочинається відбірна кампанія. Треба максимально оперативно вивчити та проаналізувати проблеми та помилки, які були допущені в минулому циклі, щоб уникнути їх в подальшому. Гадаю, що у своїй групі боротимемось за перше місце з командою Голландії. У свій час ми обігрували цю команду на турнірах, так що нам по силам це і зараз, якщо вдасться зібрати найсильніших гравців та якісно підготуватися. Якщо посядемо друге місце, у плей-офф потрапимо, скоріш за все, на Бельгію, чи Францію, а ці команди нам теж по плечу. Кадровий потенціал у нас дуже добрий. Головне – правильно визначитися із складом і, якщо тренером буде створена нормальна робоча атмосфера, то вихід на Євро-2013 цілком реальна задача. Так як і для чоловічої команди. До того ж один з турів, як у жінок та і чоловіків ми приймаємо на своєму майданчику, що, звісно, підвищує наші шанси. Тож розраховуємо на потрапляння у фінальну частину, принаймні, через плей-офф.

- Матчі жіночої збірної у відборі до Євро-2011 відбувалися в Сєверодонецьку. Де пройдуть вони зараз?

- Реально ми маємо три бази для проведення матчів збірної: це Южне, Сєверодонецьк та Харків. Теоретично можна провести і в Черкасах, але це складніше. Як тільки визначимося з головним тренером жіночої збірної, домовлятимемось вже згідно його побажань. Так, це може бути й місто Южне. При проведенні у Сєверодонецьку виникає транспортна проблемна, адже від Донецьку майже 200 кілометрів. Тож вивчатимемо це питання. Можливо місцем проведення матчів жіночої збірної стане і Харків, який вже був задіяний в цьому плані для матчів молодіжної жіночої команди.

- Коли наступить визначеність з новим головним тренером цієї команди?

- Перші кроки в цьому напрямку будуть зроблені вже 17 листопада. Після цього кандидатура має бути затверджена у Міністерстві.

- І заключне питання бесіди. Ваші побажання Федерації волейболу України в рік її 20-річчя, українському волейболу як такому?

- Хотілось би, щоб не було гірше, ніж зараз. Масовість ми маємо, і ми це цінимо та бережемо. Як і будь-який керівник, побажаю позитивних емоцій, високих результатів збірним та клубам на міжнародній арені, адже це престиж і Федерації, і самої країни. Тож побажаю перемог та призових місць у всіх змаганнях, де ми приймаємо участь. Житимемо за тими можливостями, що у нас є. Поки що планово нам складно розраховувати на високі результати. До того ж слід розуміти, крім коштів, треба, щоб в цьому, чи іншому віковій групі були талановиті гравці, які могли б реалізувати їх в високий спортивний результат.

Прес-служба ФВУ.